Телеканал «21 Ужгород» оприлюднив фотографії зі станом укриттів у місті. І результати — шокують. Частина споруд, які офіційно внесені до переліку укриттів, виявилися зачиненими або зовсім нефункціональними. У багатьох — критичний стан: підтоплення, пліснява, відсутність вентиляції та жодних умов для людей з інвалідністю. Особливо небезпечна ситуація у школах. Там укриття не дозволяють безпечно розпочати навчальний процес навіть після трьох років повномасштабної війни.
«Батьки — замість міської ради?»
Проблема набирає розмаху, адже реакції від влади фактично немає. Натомість батьки змушені не лише ремонтувати класи за власний кошт, а тепер ще й готуватися самостійно облаштовувати бомбосховища. І це попри те, що на їх облаштування виділяються мільйони гривень із бюджету.
То куди ж ідуть гроші, спрямовані на освіту в Ужгороді? Чому міська рада не реагує на численні звернення? І чи не перетворюється ремонт укриттів на чергову «чорну діру» для освоєння коштів?
«Mercedes замість безпеки дітей»
На цьому фоні гучним скандалом стала інформація про дорогі покупки керівниці Управління освіти Ужгородської міськради Наталії Баранюк опублікована виданням GrozaNews та Антикор.
Згідно з її е-декларацією, чиновниця 1 липня цього року придбала Mercedes-Benz GLE 53 2020 року за 4,51 мільйона гривень. Ціна автомобіля майже в дев’ять разів перевищує її річну зарплату, що за 2023 рік склала 594,2 тис. грн.
Це вже не перша резонансна покупка: два роки тому, у 2022-му, Баранюк купила Volkswagen Passat за 100 тис. грн. Також у декларації вказані готівкові заощадження у розмірі 629,5 тис. грн.
Питання виникає логічне: чому в місті, де батьки власними руками ремонтують класи та шукають гроші на елементарні укриття, начальниця освітнього управління може дозволити собі розкішний автопарк?
«Почесні відзнаки — за що?»
І тут парадокс. У той час, коли журналісти фіксують непрацюючі укриття, а батьки б’ють на сполох, відбувається розширене засідання колегії управління освіти Ужгородської міськради.
На ньому обговорювали безпеку освітнього середовища, облаштування укриттів, психологічну підтримку учнів та навіть прозвітували про успіхи.
Більше того, начальницю Управління освіти Наталію Баранюк відзначили Почесним знаком Профспілки працівників освіти і науки України «За соціальне партнерство».
І тут виникає риторичне питання: за що саме? За ті укриття, в яких неможливо перебувати дітям? За ігнорування звернень батьків? Чи за те, що в освіті міста вже давно панує принцип «рятуйся, хто може»?
Хто відповість?
Очевидно, що ситуація із захисними спорудами в школах — це не просто «недогляд», а системна проблема. Тому звернення громадськості та батьківських комітетів мають бути скеровані до правоохоронних органів. Нехай перевірять діяльність керівництва Управління освіти та використання бюджетних коштів. Адже кожна гривня, яка мала піти на безпеку дітей, але «загубилася» у схемах чи сумнівних закупівлях, — це пряма загроза життю.
Сьогодні мова йде не лише про комфорт навчання, а про елементарне право дітей на життя. І якщо міська влада цього не розуміє, то мусить відповісти перед законом і громадою.
У матеріалі використані статті видань: 21 Ужгород, Groza news, Антикор, Ужгородської міської ради.
Усі наведені факти та цифри ґрунтуються на відкритих джерелах, офіційних документах та матеріалах розслідувань, а думки та оцінки висловлені виключно як аналітичний погляд автора і не є остаточним юридичним висновком.
